Після одного з гастрольних виступів в Іспанії (1962 рік) до Григорія Чапкіса, тодішнього соліста ансамблю Вірського, підійшов доволі дивакуватий на вигляд чоловік — одягнений у яскравий одяг, у зеленому піджаку якого замість нагрудної хустинки красувався… омлет! Чоловік сказав: «Ви думаєте, що можете всіх обдурити, але я знаю, тут якийсь трюк, я знаю, у вас у колінах якийсь моторчик!». Сказавши це, він почав уважно оглядати костюм танцівника, шукаючи прихованих пристроїв. Папараці зловили цю мить, а ранкові газетні заголовки проголосили: «Український козак із моторчиками в колінах гастролює Іспанією. Побачений самим Сальвадором Далі». Так, цей дивний чоловік і справді був відомим ексцентричним митцем Сальвадором Далі. Далі просто не міг збагнути, як можна танцювати український танець без сторонньої, механічної допомоги! Особливо коли йдеться про «Повзунець».
Танець сягає корінням тренувальних практик українських козаків. І не просто якихось козаків, а самої еліти українського війська — розвідки! Для розвідника швидко пересуватися й лишатися непоміченим часом було питанням життя і смерті. Саме тому козаки навчилися бігати/рухатися, присідаючи якомога нижче, так що це майже нагадувало повзання (звідси й назва «повзунець» — від українського «повзати»).
Окрім цих швидких рухів, «Повзунець» містить і деякі елементи бойових мистецтв. Але, звісно, козаки завжди намагалися внести трохи веселощів у свою буденну рутину — звідси й елемент гумору та кпину в танці.
Використовуючи ці автентичні практики, Павло Вірський створив хореографію «Повзунця», який тепер став справжньою візитівкою українського танцю — досконалим відображенням українського характеру з його «соковитим» гумором, юнацькою зухвалістю й вибуховим, променистим позитивом. Вірський використав лише один класичний рух — повзунок — але зробив його швидшим, прикрасив певні структурні елементи, використав їх як основу для низки рухів і додав «вишеньку на торті» — трохи яскравого національного колориту.
Різні танцювальні практики доводять, що поєднання традиційних рухів, узятих із фольклору, і сучасної хореографії дає неймовірні результати! Безумовно, бурхливий розвиток українського сценічного танцю був би неможливим без міцного фундаменту, яким є спадщина народного танцю. Автентичні рухи використовують для створення нових «па» і в народному, і в класичному танці. У цьому контексті «Повзунець» — справжня скарбниця для імпровізації та створення нових цікавих образів для танцівників будь-якого віку.
Але майте на увазі, що цей танець може бути безжальним до ваших «моторчиків» (тобто колін), тож обов’язково тренуйтеся й розминайтеся! А тоді, з часом і практикою, кожен ваш виступ зустрічатимуть овацією стоячи!
