Запитайте про гуцулів — і люди уявлять коломийки, чабанів, яскраво барвисте вбрання. Запитайте про бойків — одну з трьох найбільших етнографічних груп українських Карпат поряд із гуцулами й лемками — і відповідь стане значно тьмянішою. Історики й досі не мають єдиної думки, звідки походять бойки й звідки взялася їхня назва; один хорватський дослідник якось жартома зауважив, що справжніх бойків було менше, ніж сторінок, написаних у спробах їх пояснити. Найдавніша письмова згадка сягає аж 946 року — у хроніці візантійського імператора Константина VII «Про управління імперією», де в області під назвою «Бойко» згадується нехрещене сербське населення — що дозволяє припустити, що бойки можуть походити від хорватських і сербських племен, які вирішили залишитися, а не мігрувати на Балкани в VII столітті, хоча за конкуруючою теорією їх пов’язують натомість із давнім скіфським племенем «бойси».
Що зрозуміліше — це те, де вони живуть тепер: обидва схили середніх Карпат у межах Львівської, Івано-Франківської та Закарпатської областей, імовірно, нащадки того самого білохорватського племені, що потрапило під владу Київської Русі за часів князя Володимира Великого. Географічно затиснені між лемками на заході й гуцулами на сході, бойки виробили танцювальний стиль, помітно спокійніший і плавніший за обидва сусідні — кроки виконуються з ледь зігнутими колінами, характерне тупотіння, жіночі стрибки, що нагадують угорський танець, скручування торса й діагональні кроки, часто танцюють з однією чи обома піднятими руками, а в самій структурі відчувається реальний польський і словацький вплив. Типові бойківські танці — «Верховина», «Керечанка», весільний танець «Тополя» та чабанський танець «Чабан».
Попри відносно стриманий, приглушений танцювальний стиль порівняно з барвистішими сусідами, бойки дали непропорційно велику кількість видатних нащадків: гетьман Петро Сагайдачний, першовідкривач кави для Європи Юрій Кульчицький, письменник Іван Франко, теоретик танцю Василь Верховинець, автор національного гімну Михайло Вербицький, театральний режисер Лесь Курбас і Степан Бандера — усі вони мають бойківське коріння. Їхня відносна ізольованість у горах зберегла щось справді давнє в українській культурі — не показне, але основоположне, близьке до праслов’янського кореня, з якого зрештою розгалузилися решта карпатських традицій.
