У кожної країни є свій культурний підпис — той вид мистецтва, який миттєво впізнають як саме її. Для України це народний танець, і жоден колектив не представляє його повніше за Національний заслужений академічний український народний хор — Ансамбль танцю України імені Павла Вірського. Його історія почалася 1937 року, коли балетмейстери Павло Вірський і Микола Болотов об’єднали зусилля, щоб створити перший в Україні ансамбль народного танцю, показуючи ранні постановки в Одеській опері, перш ніж осісти в Києві. Офіційно названий Українським державним ансамблем танцю Вірського з 1951 року, ансамбль з 1980 року очолює Мирослав Вантух.
Заснований у справді важкі для країни роки, ансамбль швидко став тим, чого потребувала нація, — роль, від якої він так і не відмовився. Рецензія 2009 року в The New York Times авторства Анни Кісельгоф вловила те, що робить стиль колективу таким самобутнім: танцівники з балетною школою, що приносять у народний матеріал «неземну пластику», чоловіки виконують глибокі пліє, повітряні оберти й стрибки, що кидають виклик гравітації, з легкістю, яка робить складність невидимою, жінки рухаються крізь мінливі побудови зі швидкістю й точністю, що ніколи не жертвують грацією. Жоден сільський танцівник, зауважила Кісельгоф, ніколи не танцював зовсім так — досягненням Вірського стала театралізація справжнього народного матеріалу в щось із дійсно міжнародною хореографічною вишуканістю, без утрати того, що зробило його українським від самого початку.
Потрапити до колективу — уже саме по собі досягнення. Щороку до Школи Вірського набирають приблизно 300 дітей, які тренуються там десять років, перш ніж перейти до студії, заснованої Павлом Вірським 1962 року, ще на два роки — і навіть тоді фінальний тур відбору вирішує, хто справді долучиться до самого ансамблю. Те, до чого вони йдуть, — це справжній репертуар класики, значну частину якої поставив сам Вірський: «Гопак», «Повзунець», «Ляльки», «Хопс», «Радощі чумаків», «Шевчики» серед них — номери, що десятиліттями визначали ідентичність колективу. Щороку учасники Ukrainian Dance Workshop Tour отримують рідкісну нагоду тренуватися безпосередньо з ансамблем — маленьке віконце в рівень майстерності, для якого, за словами не одного відвідувача, справді важко підібрати слова.
