Кропивницький, у самому серці України, має законне право вважатися батьківщиною українського сценічного народного танцю — саме тут Василь Верховинець уперше виніс народний танець на справжню сцену, працюючи з новаторським українським театральним колективом Миколи Садовського, а пізніше написав «Теорію українського народного танцю» — першу систематичну працю такого роду. Його учень Василь Авраменко поніс цю справу за кордон, а пізніші майстри — Павло Вірський, Анатолій Кривохижа, Клара Балог, Дарій Ластівка, Рафаїл Маліновський, Ярослав Чуперчук серед них — продовжували будувати на цьому фундаменті вже на батьківщині.
Сам «Пролісок» походить із цієї лінії майже випадково. 1970 року молодий танцівник на ім’я Анатолій Коротков працював під керівництвом Кривохижі у знаменитому ансамблі «Ятрань»; коли Коротков згодом заснував власний дитячий ансамбль, його перша аудиторія завалила сцену весняними фіалками й пролісками — і назва просто прижилася. Без постійного дому в перші роки колектив переїжджав між репетиційними залами, поки в середині 1980-х Коротков менш ніж за рік не збудував йому власну спеціалізовану школу — балетні зали, гардеробні, класи, усе, що потрібно юному танцівнику для серйозної підготовки.
Під керівництвом викладачів, серед яких Коротков, Василь Босий і Віктор Похиленко, «Пролісок» став справжньою кузнею кадрів — місцем, яке відвідали учасники Ukrainian Dance Workshop Tour і, за їхніми власними словами, поїхали звідти по-справжньому вражені. Це гідна спадщина для колективу, чиє рідне місто може простежити історію українського сценічного танцю до самих його витоків.
