Поділля — історичний височинний регіон на південному заході України, приблизно 60 000 квадратних кілометрів лісостепу, обмежений Дністром на південному заході, що переходить у Волинь на півночі та поступово спускається до Причорноморської низовини на південному сході. Сьогодні його територія переважно накладається на Тернопільську, Хмельницьку й Вінницьку області, з меншими частками, що сягають Львівщини та Івано-Франківщини.
Сама назва датується серединою XIV століття, хоча те, що вона позначала, значно змінювалося впродовж століть — спершу менша територія між річками Стрипа й Мурафа, пізніше розширена за часів Речі Посполитої, охопивши й Брацлавське воєводство, і знову розширена на початку XX століття аж до річки Золота Липа. Історію тут формувала і географія, і політика: розташування на самому краю степу століттями робило Поділля улюбленою ціллю кочових набігів — спершу печенігів, половців і татар, а особливо сильно з середини XV століття, — тиск, що, щойно послабившись, відкрив шлях польським переселенцям на родючі землі регіону.
На сцені подільський народний танець несе в собі частку цієї багатошарової регіональної ідентичності — водночас край степу, лісостеп і прикордоння — живлячи танцювальну лексику, що спирається і на осілі землеробські традиції височини, і на довгу історію контактів, а часом і конфліктів, регіону зі степом одразу за його межами.
